На допомогу учням


 Шпаргалка  з англійської мови: всі часи в одному наборі

часи англійськаПовторюємо граматику англійської.
Граматика англійської мови спочатку викликає паніку у початківця, особливо якщо мова йде про часи дієслова. Тому для того, щоб краще засвоїти і правильно оперувати граматичним матеріалом ви можете використовувати таблиці з усіма часами  англійської мови у стверджувальних, заперечних та питальних реченнях. Додаються також Conditional (умовні) речення. Пояснювати їх не будемо, якщо ви готуєтесь до ЗНО з англійської, то, напевно, знаєте що до чого. Однак, плутатись часи можуть довгий час. Щоб такого не було, заглядайте і повторюйте.
часи англійська
часи англійська

Граматика в картинках







Прийменники в англійській мові
Для того щоб краще засвоїти вживання прийменників в англійській мові вам у пригоді стануть наступне відео та картинки

Let's start! 

прийменники

Prepositions






ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ

Як і в українській мові, перенесення в англійській завжди підпорядковане змісту слова. Слід 
звертати увагу на те, щоб перенесення не спотворило зміст слова чи його вимову.
Перенесення слів неможливе у наступних випадках:

            - Не рекомендується переносити останнє слово речення на наступну сторінку. 
Також не рекомендується переносити на наступну сторінку строку, яка являється останньою 
у абзаці.
-   Заборонено переносити розділові знаки, а також укорочені позначення виміру ваги,   довжини, 
часу, відділяючи їх тим самим від числівника, до якого відносяться (100 km, 50 cm)
  - Заборонено відокремлювати прізвище від ініціалів.
  - Власні назви ніколи не розділюються (Kyiv, London, Europe)
  -  Слід уникати перенесення складених частин назв (the Atlantic Ocean, South America)
  -   Заборонено розбивати переносом літерні абревіатури (WBO, USA, UNO)
  -  Слова, що складаються із одного складу, ніколи не переносяться (though, through, height).
 -   Суфікс третьої особи однини дієслова в теперішньому часі –s, -es не переноситься навіть 
у тих випадках, коли він утворює самостійний склад (he sells, he wishes)
- Закінчення множини іменників не переноситься навіть у тих випадках, коли воно утворює 
самостійний склад (houses, boxes)
- Поєднання букв, що означають один звук, не розділяються при переносі.
- Перенос можливий у наступних випадках:
- Розділяються подвоєні приголосні (mis-sion, let-ter)
- Розділяються дві приголосні, які стоять поруч (pen-cil, ster-ling)
- Префікси та суфікси відділяються від кореня слова (dis-like, differ-rent)
- Складні слова діляться на складені частини (some-times)
- Приголосна між двома голосними переноситься з другим складом (ma-jor, la-ter)
- Переносяться суфікси вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників (short-er,
 short-est)
 -Переноситься суфікс –ing дієприкметника та герундія (go-ing, play-ing)
Корисні сайти для учнів







Любі учні!

 Я знаю вас як хороших відповідальних підлітків! 

А на скільки ви знаєте себе?

ТЕСТ «ЯКИЙ Я?»



ІнструкціяПрочитайте кожне судження. Якщо ви вважаєте, що воно правильне і відповідає особливостям вашого поводження або близьке до нього, відповідайте «так» або «мабуть, так», якщо ж відповідності немає, то використовуйте відповіді «мабуть, ні» або «ні».



Судження

1.     Оточуючі люди вважають мене впевненою у собі людиною.

2.     Перед початком роботи я звик аналізувати умови, в яких мені необ­хідно буде працювати.    І

3.     При виконанні будь-якої роботи я звик оцінювати не тільки її кін­цевий результат, але й ті результати, що виходять у процесі роботи.

4.     Я схильний відмовитися від задуманого, якщо іншим здається, що я почав не так.

5.     Навіть при виконанні відповідальної роботи мені не потрібний кон­троль з боку.


6.     Я з однаковим старанням виконую як цікаву, так і нецікаву роботу.


Поводження
Трактування
Ваші дії              |
Руки зчеплені на грудях
Оборонна позиція
Бесіду не завершувати     |
Легке постукування паль­цями по якому-небудь предметі
Нетерпіння
Бесіду слід закінчити
Молитовно складені до­лоні, пальці злегка роз­ставлені
Почуття переваги: спів­розмовник вважає, що він хитріший
Упевнитися, що немає    підступу, бесіду слід         припинити
Співрозмовник потирає очі
Недовіра
Подумати
Співрозмовник гризе нігті
Невпевненість, страх
Переконати прийняти ваші умови                       
Легкий нахил голови убік
Спокій, задоволення
Бесіду можна закінчити
Погляд і супутні рухи
Трактування
Ваші дії           
Підйом голови і погляду вгору або нахил голови із зосередженим виразом обличчя і очей
Почекайте хвилину, по­думаю
Контакт перервати
Рух головою і насуплені брови
Не зрозумів, повторіть
Посилення контакту
Посмішка, легкий нахил 

голови
Розумію, мені нема чого 

додати
Підтримка контакту
Ритмічне кивання головою
Ясно, зрозумів, що вам потрібно
Підтримка контакту
Довгий нерухомий погляд в очі співрозмовникові
Хочу підкорити вас собі
Діяти за
обставинами
нами                           
Погляд убік
Зневага
Відхід від контакту   
Погляд униз
Страх і бажання піти
Відхід від контакту   




Для успішного виконання відповідальної роботи необхідно, щоб мене контролювали.

7.     Звичайно мій робочий день проходить безсистемно.

8.     При можливості вибору я волію робити роботу менш відповідальну, але і менш цікаву.

10.     Після того як я завершив яку-небудь роботу, я звик обов'язково пе­ревірити, чи правильно я її зробив.

11.     Я обов'язково повертаюся до розпочатої справи навіть тоді, коли мене ніхто не контролює.

12.     Сумніви в успіху часто змушують мене відмовитися від наміченої справи.

13.     Мені часто не вистачає завзятості для досягнення поставленої мети.

14.     Мої плани ніколи не розходяться з моїми можливостями.

15.     Як правило, будь-які рішення я приймаю, радячись з ким-небудь.

16.     Мені часто буває важко себе змусити себе зосередитися на якій-небудь задачі або роботі.

17.     Коли я поглинений якою-небудь справою, мені важко буває пере­ключитися на виконання іншої роботи.

18.     Я схильний відмовитися від роботи, що не клеїться.



Обробка результатів

За відповіді «так» або «мабуть, так» у судженнях 1, 5, 11, 14, а також за відповіді «ні» або «мабуть, ні» у судженнях 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18 додайте по 1 балу. Знайдіть загальне число отриманих балів.

Якщо ви набрали 7 і більш балів, то у вас досить добре сформовані такі риси характеру, як цілеспрямованість, зібраність, самостійність, здатність критично оцінювати свою діяльність і поводження, шукати кращі спо­соби для успішного керівництва, почуття відповідальності за виконувану роботу і прагнення зробити її добре, впевненість у собі, звичка й умінняаналізувати причини успіху і невдачі в роботі. Ви самостійні у визначенні своїх цілей і задач. Самі приймаєте правильні способи їх вирішення.

Якщо у вас вийшло від 0 до З балів включно, то, на жаль, у вас слабко розвинута наполегливість і цілеспрямованість, Вам важко самостійно оці­нювати як свої можливості, так і можливості інших людей. Ви не вмієте критично проаналізувати отримані результати (дати їм об'єктивну оцінку,знайти помилки або недоліки). Вам часто доводиться звертатися за по­радою і за допомогою до інших.

І, нарешті, сума балів від 4 до 6 показує, що у вас недостатньо роз­винуті такі риси характеру, як самостійність, критичність. Ви не завжди можете правильно і глибоко оцінити свої можливості. У вас не вистачає впевненості в собі й у правильності виконаної роботи, особливо при ви­конанні нової, незнайомої діяльності 3 нескладною і знайомою роботою ви справляєтеся прекрасно, а до нової роботи необхідно звикнути.

Взаєморозуміння людей у процесі спілкування здійснюється за ра­хунок особливих психологічних механізмів. Процес спілкування містить у собі, як мінімум, взаємодію двох індивідів, кожен з яких є особистіс­тю і кожен уподібнює себе іншому. При побудові стратегії взаємодії кожному доводиться брати до уваги не тільки мотиви й установки іншого, але і те, як цей інший розуміє мої установки і мотиви. Тому аналіз усвідомлення себе через іншого включає дві сторони: ідентифікацію і рефлексію.

Ідентифікація (уподібнення) —- один із механізмів взаєморозуміння. Найпростіший спосіб розуміння іншої людини — це уподібнення себе їй. (Ми ставимо себе на місце іншої людини, щоб краще зрозуміти її внутрішній стан). Близько до ідентифікації стоїть емпатія — здатність до співпереживання.

Рефлексія — механізм усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Так, наприклад, якщо керівник-доповідач має неправильне уявлення про себе, про слухачів і про те, як вони його сприймають, то його взаєморозуміння і взаємодію зі слухачами буде виключено.

Зміст міжособистісного сприйняття залежить від властивостей суб'єк­та й об'єкта сприйняття.

Виділяють три ефекти сприйняття:

—- ефект ореола — загальне позитивне враження приводить до позитив­них оцінок невідомих якостей особистості, а буває і навпаки, загальне негативне враження сприяє перевазі негативних оцінок;

ефект новизни — при сприйнятті знайомого найбільш значимою є нова інформація, так при зустрічі з новою людиною більший вплив на нас справляють початкові відомості;

стереотипізація — виникає в зв'язку з груповою приналежністю лю­дини, наприклад, знаючи, що перед нами педагог,- ми сприймаємо його як вчителя і пояснюємо його поводження саме з цієї позиції («усі бухгалтери — педанти», «всі артисти легковажні» тощо).

Безумовне уміння безконфліктно і ^продуктивно вести бесіду — не­обхідна якість для того, хто хоче домогтися успіху в житті, показник загальної культури. Керівникові, вибираючи модель поводження, не­обхідно придивлятися до співрозмовника: на його обличчя, руки, рухи. Деякі рекомендації з трактування поводження і погляду співрозмовника наведені у таблицях.

Трактування поводження співрозмовника



Трактування погляду



У будь-якій бесіді потрібно:

1. Описувати дії.

2.      Бачити проблему і шукати шляхи її вирішення.
3.      Задовольняти свої і чужі потреби.
4.      Бачити цінності партнера і щадити його «Я-образ».
5.      Бути гнучким.
6.      Поважати потребу людей у визнанні, повазі й самоствердженні.
7.      Формувати установку на згоду. Задавати питання, що припускають відповіді «так».
8.      Викладати вигоду і користь своєї пропозиції для партнера.
9.      Керувати емоціями і витримувати позицію на рівних у спокійній впевненості.
10. Іти від  позиційної «війни» в галузь загальних інтересів і шукати шляхи їхнього задоволення.
11.     Свої аргументи і доводи вбудовувати в міркування партнера. Ви­користовувати його аргументи у своїх запереченнях і заперечувати у формі питань і відповідей.
12. Брати на себе відповідальність за все, що відбувається.
13. Мати вибір варіантів і пропонувати їх.
14.Розуміти мову поз і жестів співрозмовника і підлаштовуватися до нього.
15.     Подавати зворотний зв'язок як відображення власних почуттів станів.
16.     Уточнювати зміст висловлень співрозмовника, відбивати своє ро­зуміння цього змісту.
17. Оформляти уявлення про кінцевий бажаний результат у вигляді кон­кретного рішення.
18.     Шукати об'єктивний ґрунт для прийняття угоди.
19.     Бачити плюси і мінуси своїх і чужих пропозицій.
20.     Відноситься до партнера як до друга.
Керівникові, по роду його діяльності, часто доводиться переконувати своїх підлеглих у чому-небудь. Уміння переконувати, на думку І. Д. Лада­нова, означає уміти проробляти чотири важливих операції.

1. Інформувати. Підлеглий повинен знати, навіщо потрібно робити те, що ви говорите.
2.    Роз'ясняти. Необхідно знати, що інструктувати корисно тоді, коли потрібно просто запам'ятати що-небудь. Інструктування доцільно використовувати в роботі з людьми, що звикли діяти за інструкціями. Для творчих же людей інструктування не підходить. З такими людьми більш оптимальним буде варіант міркування: поставити проблему,проаналізувати всі «плюси» і «мінуси» і разом зі співрозмовником виробити план дії.
3.    Доводити. У бесіді потрібно «спиратися» на факти. Не слід вплуту­ватися в дискусію, не маючи серйозних доводів на свою користь.
4.    Спростовувати. Образливе заняття, оскільки часто переростає на без­глузду суперечку. Психологи ж вважають, що сперечатися взагалі не має сенсу, і рекомендують пам'ятати три соціально-психологічні правила:
     звертатися до почуття власної гідності;
     враховувати інтереси людини;
     виявляти увагу до співрозмовника.


Нагадаємо деякі правила щодо схиляння співрозмовника до вашої точки зору, які пропонуються Д. Карнегі:
1. Єдиний спосіб одержати верх у суперечці — це ухилитися від неї.
2.      Виявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи не го­воріть людині, що вона не права.
3.      Якщо ви не праві, визнайте це швидко і рішуче.
4.      Із самого початку дотримуйтеся дружелюбного тону.
5.      Змусьте співрозмовника одразу ж відповісти вам «так», тобто почніть свої міркування з питання, щодо якого немає розбіжностей.
6.      Нехай велику частину часу говорить ваш співрозмовник.
7.      Нехай співрозмовник вважає, що дана думка належить йому,
8.      Щиро намагайтеся дивитися на речі очима інших.
9.      Відносьтеся співчутливо до думок і бажань інших.
10.    Довіряйте співрозмовникові, звертайтеся до його кращих якостей, вдавайтесь до шляхетних мотивів.
11.    Драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефектно.
12.    Кидайте виклик, зачіпайте за живе.
Якщо ж вам потрібно переконати людину, що вже має власну думку, чи повідомити їй щось не дуже приємне про її успіх або поведінку, але при цьому ви не хочете її скривдити або посваритися з нею, то Д. Карнегі пропонує використовувати інші прийоми:
1. Починайте з похвали і щирого визнання переваг співрозмовника.
2.     Не говоріть прямо про помилки. Дайте людині можливість «зберегти обличчя» і одночасно дайте зрозуміти, чого ви від неї чекаєте.
3.     Перш ніж критикувати інших, почніть із власних помилок.
4.     Замість того, щоб командувати, куди корисніше поцікавитися «Не могли б ви зробити те-те?».
5.     Давайте людям можливість врятувати свій престиж.
6.     Хваліть людину за найменші успіхи —- щиро і щедро.
7.     Створюйте людям гарну репутацію, яку вони намагатимуться ви­правдати.
8.     Покажіть, що допущену помилку можна легко виправити.
9.     Знайдіть спосіб зробити так, щоб ваше прохання виконали з бажан­ням.
Узагальнюючи усе вище сказане можна підкреслити, що керівникові слід володіти прийомами психологічного впливу. Розглянемо особливості таких прийомів впливу як переконання, аргументація, навіювання.
Переконання — це вплив на свідомість, почуття, волю людей за до­помогою повідомлення, роз'яснення і доказування важливості того чи іншого положення, погляду, вчинку.
Механізм переконання заснований на активізації розумової діяльності людини, вираженій у вигляді мови.
Основними засобами виступають слово, образ, жест, міміка, емоційно-вольові стани, результати праці, статус і авторитет того, хто говорить.
Аргументація — це наведення логічних доводів з метою довести іс­тинність якого-небудь положення.
Загальні рекомендації з використання аргументації:
у процесі аргументування слід оперувати простими і точними по­няттями;
спосіб аргументації повинен відповідати особливостям сприйняття і темпераменту вашого співрозмовника;
дотримуватися коректності в процесі аргументації;
пристосувати аргументи до особистості ділового співрозмовника.
для переконливості аргументації робити посилання на авторитет­ні джерела (наприклад, на матеріали, опубліковані в центральній пресі; на вимоги нормативних актів; на авторитет суспільної думки і т. д.);
використовувати наочність (показ натуральних предметів або зобра­ження у вигляді графіків, фотографій, відеозаписів і т. д.).
Навіювання — це цілеспрямований словесний чи образний вплив, що викликає некритичне сприйняття і засвоєння якої-небудь інформації.
Вплив навіюванням полягає в організації і доведенні до підлеглих інформації в такому вигляді, щоб вона не викликала сумнівів у її цін­ності, значимості і засвоювалася без аналізу
Види навіювання:
—      пряме навіювання (досягається шляхом безпосереднього словесного впливу емоційно насиченим, наказовим тоном у вигляді прямої мови, у якій виражається необхідне поводження або стан, що повинен наступити одразу ж після висловлених слів):
а)  фрази повинні бути різкими, але не образливими;
б) мова може супроводжуватися засобами, що підсилюють ефекти впливу (жести, міміка, інтонація і ритм);
—      непряме навіювання (припускає використання додаткового подразника, наприклад, спокійне й упевнене поводження керівника в тій чи іншій ситуації дозволяє підлеглому зробити висновок про те, що якщо керівник такий спокійний у цій ситуації, то боятися особливо нема чого).
Прийоми навіювання:
 натяк (слова і вирази керівника конструюються так, щоб не цілком висловлена думка могла бути зрозуміла за здогадом). Натяк — це прийом, що щадить самолюбство;
удавана заборона (для привернення уваги підлеглих до чого-небудь, керівник може навмисно драматизувати ситуацію, підкреслити труд­нощі і ризикованість досягнення мети тощо);
відступ (іноді треба вміти тимчасово відступити, щоб через якийсь час повернутися до вирішення даного питання);
вижидання (використовується в ситуації конфлікту, протиборства сил, коли відсутня необхідна інформація про стан противної сторони і бажано одержати додаткову інформацію). Вижидання — це прийом найбільш продуктивний у конфліктній ситуації;
демонстрація посилення ресурсів (керівник інформує підлеглого про те, що в нього є можливість збільшити власні ресурси в такому ступені, що вони будуть набагато перевищувати ресурси підлеглого). Така тактика дозволяє підлеглому мобілізувати свої ресурси або ви­знати свою поразку і згоду підкоритися. Використовується в ситуаціїнепокори і низької результативності підлеглого;
маскування відповідальності (іноді у виховних цілях доцільно пере­класти відповідальність за результати роботи на підлеглого);
«підставна конячка» (введення нововведення не від себе, а від когось іншого).
Керівникові варто пам'ятати правило, виведене П. Міцичем у своїй книзі «Як проводити ділові бесіди»: якщо прийняти задумане повідомлення за 100 %, то висловлене складе 70 % від задуманого, почуте — 80 % від висловленого, зрозуміле — 70 % від почутого, а запам'ятається лише 60 % від зрозумілого.  
Таким чином, уміння слухати, на думку І. Д. Ладанова, складається з трьох доданків.
По-перше, увага, що полягає:
- у повазі до того, хто говорить;
у встановленні на початку бесіди контакту;
у терпінні, що виявляється в тому, щоб дати співрозмовникові вис­ловити усе, що він хоче.
По-друге, у дружелюбності, що припускає:
в умінні не придушувати свого співрозмовника своїм авторитетом;
в умінні стримувати свої емоції;
у відсутності зневаги стосовно навколишніх.

    По-третє, в активності, що включає:
уміння підтримати розмову;
розуміння вас оточуючими.

Немає коментарів:

Дописати коментар